Звичайне свавілля, або як проводяться тендери в ДСНС
Після Революції Гідності, всупереч очікуванням мільйонів українців, змінилися лише керівники корупційної піраміди в органах виконавчої влади.
Все сталося точнісінько так, як говориться у відомій приказці: «Щоб побороти корупцію — потрібно її очолити». Місію керманичів перевірених корупційних схем взяли на себе нинішні очільники ДСНС. На жаль, до широких кіл громадськості долітають лише скупі крихти інформації про теперішню «діяльність» у Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Щоб зрозуміти увесь цинізм ситуації, яка складається із закупівлею спеціального аварійно-рятувального обладнання в країні, що перебуває в стані війни із російським агресором, пропоную разом зазирнути за лаштунки діяльності рятувального відомства. Адже те, що там твориться з тендерами, інакше, як беззаконням, назвати важко.
Отже, Кабінет Міністрів України своєю постановою №435 від 25.04.2018 року затвердив Державну програму підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року, на яку (згідно плану) з Державного бюджету протягом трьох років виділяється 1480 млн. грн. Одним з пунктів завдання по удосконаленню здійснення заходів реагування та управління наслідками дорожньо-транспортних пригод даної програми є укомплектування спеціальною аварійно-рятувальною технікою (легкого, середнього та важкого типів). На виконання даного пункту передбачено виділення у 2018 році — 200 млн. грн.; у 2019 році – 340 млн. грн.: у 2020 році – 940 млн. грн.
Державне агентство інфраструктурних проектів України на виконання зазначеного пункту оголосило 3 тендери на закупівлю спеціальної техніки, а саме: спеціальних аварійно-рятувальних машин важкого типу (САРМ-В) в кількості 5 шт. на суму 59 900 000,00 грн., спеціальних аварійно-рятувальних машин середнього типу (САРМ-С) в кількості 12 шт. на суму 70 500 000,00 грн., спеціальних аварійно-рятувальних машин легкого типу (САРМ-Л) в кількості 20 шт. на суму 69 600 000,00 грн.
При цьому Державне агентство інфраструктурних проектів України виступає як організатор закупівлі, а Державна служба України з надзвичайних ситуацій — в якості отримувача техніки та відповідального за технічну частину процедури закупівлі. Фактично ДСНС України сформувала технічні вимоги до спецтехніки та надає відповіді на питання, які виникають у потенційних учасників цієї закупівлі стосовно технічних вимог. А запитань в учасників виникло досить багато по всіх трьох закупівлях – аж 69!
Окрім цього, було подано чотири скарги в АМКУ. Здавалось би, ситуація нібито стандартна, адже по деяких закупівлях надходить і більше питань та скарг. Однак не все так просто. Не претендуючи на фаховість при вивченні технічних вимог, а лише опираючись на ті питання та скарги, які розміщені на веб-порталі Уповноваженого органу в мережі Інтернет: http://prozorro.gov.ua, складається враження, що автори цього документу забули лише про єдине – зазначити контактні номери телефонів та адреси фірм, у яких необхідно придбати аварійно-рятувальне обладнання, шасі та інші комплектуючі для виготовлення спеціальної техніки.
Щоб не бути голослівним, розпочну з аварійно-рятувального обладнання. Вивчаючи скарги до АМКУ, подані ТОВ «ПОСТ-01», можна зробити логічний висновок, що комплекти аварійно-рятувального обладнання, описані у технічних вимогах, відповідають характеристикам продукції одного виробника, а саме Weber-Hydraulik (Німеччина). При цьому вимоги сформовано таким чином, щоб жоден інший виробник або постачальник не зміг запропонувати свою продукцію. Тим часом на ринку аварійно-рятувального обладнання України представлені ще, як мінімум, два європейські виробники — Holmatro Rescue Equipment B.V. (Нідерланди) та LUKAS Hydraulik GmbH (Німеччина).
Виникають цілком логічні запитання: чому саме під Weber прописані технічні вимоги? Чому фахівців не цікавлять наявність центрів по обслуговуванню дорогого обладнання? Чому спеціалістів, які складали вимоги, не цікавлять сертифікати відповідності на обладнання — українські чи європейські? Невже настільки принципово важливо, щоб розмір ящика (сумки чи чемодану) «набору для скла» становив не більше 605х405х135 мм? Звісно, ніхто заперечувати не буде, що обладнання, з яким працюють рятувальники, має бути високої якості і такої ж надійності, але з іншого боку, створено всі умови для того, щоб забезпечити закупівлю аварійно-рятувального обладнання у єдиного постачальника – Weber-Hydraulik (Німеччина). Мабуть, далі пояснювати про конкуренцію, прозорість, відсутність корупційної складової не потрібно. Все й так зрозуміло!
Читайте также: Поліція розслідує розкрадання в Національному музеї історії України на 4 млн грн
Чи, можливо, я помиляюсь, і фахівці ДСНС провели аналіз представленого на ринку обладнання і дійшли висновку, що інші європейські виробники, обладнанням яких користуються в усьому світі, не можуть задовольнити потреби вітчизняних рятувальників? Впевнений, ті, хто формував технічні вимоги до аварійно-рятувального обладнання, думали аж ніяк не про потреби рятувальників, а про «подяку» від тих, чиє обладнання буде встановлено в спеціальних автомобілях. Цікава ремарка: ТОВ «Пост-01» свої скарги з АМКУ відкликало. Ну, звісно ж, їм ще працювати й працювати з ДСНС!
Аналогічна історія склалась із базовими автомобілями, на яких повинні виготовлятись САРМ-В. ТОВ «ПК «Пожмашина» своєю скаргою до АМКУ вимагало змінити технічні вимоги до базового автомобіля для САРМ-В так як, на їхню думку, у вимогах до цього автомобіля встановлено дискримінаційні вимоги щодо базового шасі. Згідно змісту скарги, у вимогах виписано єдиний можливий варіант базового шасі – це автомобіль марки Татра. Але цю скаргу державний орган, який мав би стояти на варті прозорості, захисті чесної конкуренції та не дискримінації, як не прикро це констатувати, відхилив.
Знову ж, виникають питання. Чому тільки Татра? Навіщо від постачальника вимагається підтвердження можливості придбати необхідне шасі? Адже учасник процедури закупівлі, беручи участь у тендері, вносить банківську гарантію, тим самим підтверджуючи свої наміри поставити продукцію, яка відповідає всім необхідним вимогам. Невже рятувальників не влаштовує, наприклад вітчизняний КрАЗ, який також виготовляє автомобілі високої прохідності? При цьому в Україні відсутні сертифіковані СТО Татра.
Рішення про придбання САРМ-В на базі саме автомобіля Татра, мабуть, дуже серйозно опрацьовано фахівцями ДСНС, при цьому детально вивчено досвід використання таких автомобілів в підрозділах, проаналізовано наявну сервісну мережу в Україні, проведено порівняння технічних характеристик з іншими марками з урахуванням умов використання за призначенням. В іншому випадку назвати це інакше ніж корупція не можливо. Стосовно САРМ-С та САРМ-Л ситуація аналогічна, так як всі учасники тендеру подали пропозиції на однакових базових автомобілях. Тобто всіх потенційних постачальників ДСНС «загнало» до одних імпортерів автомобілів.
Окремо потрібно сказати про вражаючу схожість деяких пакетів документів учасників цього тендеру, чим, власне кажучи, повинні зайнятись правоохоронні органи та Антимонопольний комітет України.
А тепер давайте подивимося на змальовану картину в цілому. Чи можлива за таких умов чесна конкуренція? Чи отримає держава знижку (економію наших з вами коштів) при закупівлі цієї техніки у розмірі хоча б 10% від вартості закупівлі. А по трьох тендерах це може становити не менше 20 млн. грн. Відповідь однозначна – ні! Цілком ймовірно, що ця «знижка» буде отримана фахівцями ДСНС, які так ретельно підійшли до формування технічних вимог по цих закупівлях.
Андрій Стасюк
